The desolate road was winding among the bare and lifeless fields. Silence, which I grew accustomed to, seemed to have stopped pressing on my ears. Sounds of chirping birds, rattling grasshoppers, and rustling grasses remained in the past. As well as my earlier life. The world was dying, and for more than a week, I have been dying together with it. Читать далее Mealeasalia
Being still half awake Nikolka felt chilly and opened his eyes. His lashes quivered and the first thing he caught sight of was a huge drop of dew on a blade of grass right in front of his face. Thick, tall herbs he flung himself down into at the sunset yesterday have been covered with big drops of dew since then. – How did I happen to fall asleep? Oh! What a scolding I’m to get from Mum! – thought he. Читать далее Where the Light has sighted its reflection… I am
– Ронні для мене є великим випробуванням, – сказала пані Аттрей сумно. – Минулого лютого йому виповнилося лише вісімнадцять років, а він вже є закоренілим азартним гравцем. Я впевнена, що не знаю, від кого він це успадкував; його батько ніколи не торкався гральних карт, і ви знаєте, як мало я граю – партія в бридж щосереди після обіду взимку, по три пенса на сотню, та навіть цього б не було, якщо б не ця Едіт, якій завжди потрібен четвертий гравець… Читать далее Ставка, автор — Г. Г. Манро
– Ти ж не вмираєш, правда? – запитала Аманда.
– В мене є дозвіл лікаря жити до вівторка, – відповіла Лаура.
– Але ж сьогодні субота; це серйозно! – зітхнула Аманда.
– Я не знаю, чи це є серйозним, але ж, сьогодні, звісно, субота, – сказала Лаура.
– Смерть завжди серйозна, – промовила Аманда. Читать далее Лаура, автор — Г. Г. Манро
– Сподіваюсь, у ваших кишенях багато ідей щодо святкування Різдва, – сказала Леді Блонз гості, що прибула останньою. – Старомодне святкування, так само як і сучасне, більше ні на що не придатні. Цього року я хочу влаштувати щось дійсно оригінальне. – Я гостювала у Матесонів останнього місяця, – палко відповіла Бланш Бовеаль, – там у … Читать далее Трiшки реалiзму, автор — Г. Г. Манро
Как-то раз прошлым летом, прогуливаясь днём по Вашингтон Стрит, я обратил внимание на вывеску, что выступала над узким арочным проходом, расположенным практически прямо перед церковью «Олд-Саут-Черч».
Рисунок на вывеске изображал фасад величественного здания, обозначенного как «СТАРЫЙ ГУБЕРНАТОРСКИЙ ОСОБНЯК, гостиница Томаса Уэйта». Читать далее Маскарад у губернатора Хау, автор — Натаниэль Готорн
Елена Амберова 